«МИ ВІРИМО В СЕБЕ І ГОТОВІ ДО ВСЬОГО» — АНДРІЙ БУРБА, МОЛОДШИЙ ЛЕЙТЕНАНТ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ, ЮРИСТ GRACERS

«Якщо ми не захистимо нашу Батьківщину сьогодні, то України, можливо, не буде завтра», — наголошує Андрій Бурба, молодший лейтенант Збройних сил України, юрист Gracers. Про свій шлях до армії, завдання офіцера ССО ЗСУ та про те, чому Україна переможе, він розповів в інтерв’ю «Юридичній практиці».

— Коли я бачу, що людина з дитинства обирає професійний шлях, то завжди питаю, чий це був більше вибір: батьків чи самої людини. Ви закінчували військовий ліцей імені Івана Богуна, це був ваш свідомий вибір чи порада батьків?

— Так, після 9-го класу переді мною постало питання: продовжувати навчання в школі чи обрати військову професію і військовий ліцей як перший крок до цього. Тож це був мій свідомий вибір, до того ж я зростав у родині військових. Батьки мій вибір підтримали.

— Тобто після його закінчення у вас уже було військове звання?

— Ні. Для того щоб його отримати, потрібно було вступити до вищого навчального закладу. Але на той час я вирішив піти в напрямку вивчення юриспруденції. На момент закінчення військового ліцею рівень підготовки у військовому виші, який я розглядав як наступний крок, на мій погляд, був нижчим, ніж хотілося б.

Я обрав Національний університет ім. Тараса Шевченка, при цьому я пішов на військову кафедру. Після її закінчення мені було надано звання молодшого лейтенанта запасу, спеціальність – військовий перекладач, бо я навчався на факультеті міжнародних відносин.

— Ранок і день 24 лютого чим вам запам’яталися?

— Для мене цей день почався з вибухів біля Бориспільського аеропорту — їх було чути вдома, а я спав із відчиненими вікнами. Стало зрозуміло, що почався новий етап війни.

Мені зателефонував мій друг зі США і перепитав, чи насправді вибухи в Києві. Сказав мені, що за інформацією, яка звучить у кожному ЗМІ в США, Київ могли захопити до вечора 24 лютого, та порадив виїхати з міста.

Ми обговорили це із сім’єю, я, моя наречена, мама та молодший брат вирушили до Закарпаття. Через декілька днів я повернувся до Києва, там на той час відбувались активні бойові дії у Київській області.

— Як ви опинились в армії, до Сил спеціальних операцій ЗСУ же не просто потрапити?

— Весь шлях на Закарпаття моя наречена сиділа поруч і передивлялась стрічку новин, а я зрозумів, що не можу просто дивитись новини. Вирішив, що залишу сім’ю у безпеці і повернусь, щоб вступити до ЗСУ. Вважаю, що обов’язок кожного чоловіка прийти до військкомату і стати на облік, далі вже чекати своєї черги, щоб захищати країну. Якщо ми не захистимо нашу Батьківщину сьогодні, то України, можливо, не буде завтра.

До Сил спеціальних операцій мене взяли через кілька причин, хоча у мене не було військового досвіду, водночас я мав певні навички, до того ж відбувався активний набір в підрозділ і це була моя мрія.

Я був надзвичайно радий, коли дізнався, що мене зарахували до ССО ЗСУ.

Детальніше