Примусове вилучення активів РФ на користь України

Примусове вилучення активів РФ на користь України

 

В умовах повномасштабної війни, яку Російська Федерація веде проти нашої країни, вкрай актуальним залишається питання вжиття заходів, які будуть спрямовані як на захист суверенітету, територіальної цілісності та національної безпеки, так і на відшкодування неймовірних за розмірами збитків, завданих нашій Державі. Тільки за перший місяць війни збитки, завдані Україні, оцінюються Кабінетом Міністрів у трильйон доларів, при цьому економіка скоротилась більше ніж на 35%.

З метою недопущення розміщення активів країни-агресора на території України та з метою забезпечення майбутньої репарації, 07 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів» (далі – «Закон»), яким врегульовано правові засади примусового вилучення активів, які мають відношення до РФ.

Примусове вилучення в Україні об'єктів права власності Російської Федерації та її резидентів визначається як примусове вилучення об’єктів права власності Російської Федерації та об’єктів права власності її резидентів, яке здійснюється з мотивів суспільної необхідності (включаючи випадки, за яких це настійно вимагається військовою необхідністю) та/або в рахунок майбутньої репарації на користь держави Україна, яка зазнала агресії з боку Російської Федерації, на підставі і в порядку, встановлених Законом.

Аналізуючи наведене у Законі визначення необхідно звернути увагу на наступне:

-        Закон впроваджує новий термін «примусове вилучення», який відрізняється від «примусового відчуження майна» (позбавлення права власності) та «вилучення майна» (позбавлення права господарського відання та оперативного управління). Відмінність «примусового вилучення» від «примусового відчуження» полягає в тому, що у випадку вилучення власнику активів не сплачується жодних компенсацій;

-        Визначення поняття «примусове вилучення» не розкрите, адже термін визначається через аналогічний термін («примусове вилучення… визначається як примусове вилучення…»);

-        вказівка на те, що вилучення здійснюється з мотивів суспільної необхідності також викликає питання, адже термін «суспільна необхідність» на сьогодні визначений тільки в Законі України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності». Вказаний Закон передбачає, що суспільна необхідність - обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади виключна необхідність, для забезпечення якої допускається примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у встановленому законом порядку. Як можна побачити, термін «суспільна необхідність» стосується земельних ділянок та нерухомого майна (в той час як примусовому вилученню підлягають і інші активи) та обмежується примусовим відчуженням, у звʼязку з чим такий термін не узгоджується з визначенням «примусове вилучення».

 

У кого будуть вилучати активи?

Стаття 1 Закону вказує що «резиденти - юридичні особи (їх філії, представництва), що здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України на території України, засновником (учасником, акціонером) або бенефіціаром яких прямо або опосередковано є Російська Федерація та/або у яких Російська Федерація прямо або опосередковано чи юридичні особи, засновником (учасником, акціонером) або бенефіціаром яких є Російська Федерація та/або у яких Російська Федерація прямо або опосередковано має частку у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, інше членство (участь у будь-якій формі) у юридичній особі». Зазначене визначення є неузгодженим, містить помилки та не дозволяє чітко ідентифікувати, які саме компанії підпадають під визначення «резидента». Крім того, поза увагою залишились фізичні особи. Враховуючи необхідність внесення змін до Закону 01 квітня 2022 року було прийнято Закон «Про внесення змін до Закону України "Про основні засади примусового вилучення в Україні об'єктів права власності Російської Федерації та її резидентів" щодо уточнення окремих положень», відповідно до якого до резидентів, які підпадуть під дію Закону, відносяться:

а) фізичні особи – громадяни Російської Федерації, а також особи, які не є громадянами Російської Федерації, але мають найбільш тісний зв'язок з Російською Федерацією, зокрема, мають місце проживання або займаються основною діяльністю;

б) юридичні особи (їх філії, представництва), що здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України на території України:

- засновником (учасником, акціонером) або бенефіціаром яких прямо або опосередковано є Російська Федерація;

- та/або у яких Російська Федерація прямо або опосередковано має частку у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, інше членство (участь у будь-якій формі) у юридичній особі;

- чи у яких юридичні особи, засновником (учасником, акціонером) або бенефіціаром яких прямо або опосередковано є Російська Федерація, мають частку у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, інше членство (участь у будь-якій формі) у юридичній особі.

в) фізичні чи юридичні особи(незалежно від громадянства, місця проживання, місцезнаходження, здійснення основної діяльності тощо), які публічно заперечують чи підтримують здійснення збройної агресії Російської Федерації проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України, та які не зупинили чи не припинили здійснення своєї економічної (зокрема господарської) діяльності на території Російської Федерації в період дії воєнного стану в Україні, введенного у зав’язку із здійсненням збройної агресії Російської Федерації проти України (такі особи визнаються «резидентами» в розумінні Закону за рішенням РНБО або суду).

При цьому відкритими залишаються питання:

-        у якому випадку фізичні та юридичні особи будуть прирівнюватись до резидентів за рішенням РНБО, а у яких за рішенням суду;

-        за якою процедурою буде здійснюватись таке «прирівнення».

Особливо гостро, на мою думку, повстане питання для міжнародних компаній, які здійснюють свою діяльність як в Україні, так і в інших країнах, в тому числі, в РФ. По суті, будь-яка міжнародна компанія, яка не припинила свою діяльність в РФ, може бути прирівняна до «резидента» в розумінні Закону і ризикує потрапити під вилучення активів. За відсутності критеріїв та прозорого механізму визнання компаній «резидентами» міжнародні компанії залишаються в зоні ризику.

Також є розуміння того, що знайти активи РФ може бути не так просто. Одна справа інформація з ЄДРПОУ, де є дані про кінцевих бенефіціарних власників, а інша справа знайти «приховані» активи. Якщо, до прикладу, «приховані» активи буде виявлено за допомогою системи RuAssets чи її аналогу, чи можна буде примусово вилучити такі активи? І на якій підставі? Адже формально такі компанії не будуть підпадати під визначення «резидента».

 

Що будуть вилучати?

Вилученню підлягають належні РФ та резидентам активи, що знаходяться (зареєстровані) на території України та безпосередньо або через афілійованих осіб належать Російській Федерації та її резидентам, а саме:

1)     рухоме і нерухоме майно,

2)     кошти,

3)     вклади у банках,

4)     цінні папери,

5)     корпоративні права,

6)       інше майно (активи).

 

В якому порядку будуть вилучати?

Примусове вилучення буде відбуватись за наступною процедурою:

-        внесення Кабінетом міністрів України проекту рішення про примусове вилучення до РНБО;

-        прийняття РНБО рішення про примусове вилучення активів;

-        введення рішення в дію указом Президента;

-        Реєстрація права власності за державою в особі Кабінету Міністрів України (для активів, право власності на які підлягає реєстрації);

-        затвердження указу Президента Верховною Радою України шляхом прийняття відповідного закону (протягом 6 місяців після скасування або завершення воєнного стану).

 

Що буде з вилученими активами?

Примусово вилучені активи будуть передані у господарське відання на тимчасовій або постійній основі спеціалізованому державному підприємству, яке у разі необхідності створюється за рішенням КМУ.

При цьому, відкритим залишається питання чи це буде єдине підприємство, чи мається на увазі можливість створення кількох таких підприємств, адже зважаючи на кількість активів та їх різноманітність якісне управління такими активами навряд може забезпечити єдине підприємство.

Також відкритим залишається питання вилучення тих активів «резидентів», які перебувають у спільній власності з громадянами України або іноземцями – чи будуть такі співвласники мати пріоритетне право на приватизацію таких активів.

 

Таким чином, за рахунок націоналізованих активів Україна зможе покрити частину завданих збитків, проте, на превеликий жаль, жодні активи не компенсують втрату людського життя.